ВСТУП
Запальні захворювання жіночих статевих органів знаходяться на першому місці (55–70%) в структурі гінекологічних захворювань,а інфекції нижнього відділу статевих шляхів залишаються однією з найчастіших причин звернення жінок до гінеколога [3, 14, 16].
Вагінальне середовище являє собою чітко збалансовану систему, всі складові якої прагнуть до стану рівноваги [23, 25]. Домінуючі позиції у вагінальному біотопі займають лактобацили, які забезпечують колонізаційну резистентність вагінального біоценозу завдяки високій швидкості розмноження, конкурентній адгезії до поверхні епітеліоцитів з утворенням біоплівки, синтезу перекису водню,лізоциму, бактеріоцинів, стимуляції місцевого імунітету [1, 12, 18].
В умовах, які негативно впливають на розмноження і життєдіяльність лактобактерій, екосистема піхви порушується, що дозволяє умовно-патогенним чи патогенним мікроорганізмам домінувати та призводити до виникнення запальних захворювань [2, 4, 5].
Дослідження останніх років показали, що сьогодні простежується чітка тенденція до щорічного зростання частоти як інфекційних захворювань жіночих статевих органів змішаної етіології, так і захворювань з тривалим рецидивуючим перебігом [8, 13, 22].
Тригерними факторами довготривалого рецидивуючого перебігу інфекційних захворювань є гормональні зміни під час статевого дозрівання, вагітності, після пологів, абортів, в постменопаузі; порушення в системі місцевого імунітету; тривала або нераціональна терапія антибіотиками, цитостатиками, кортикостероїдами, противірусними, протигрибковими препаратами, променева терапія; часті й надмірні вагінальні душі, спринцювання; вади розвитку і анатомічні деформації піхви після розривів під час пологів; чужорідні предмети в піхві, матці (вагінальні тампони, діафрагми, песарії, внутрішньоматкові контрацептиви тощо) [19].
Поряд зі зростанням захворюваності відмічається виникнення множинної антибактеріальної резистентності [9, 11]. Так, наприклад, Escherichia coli демонструвала в 2013 р. 100% чутливість до ампіцилінів і цефалоспоринів, в 2016 р. ці показники становили відповідно 91% та 88%, а в 2019 р. чутливість до вищеозначених антибіотиків склала лише 70% та 60%. Більш значуще зниження чутливості (зі 100 до 74%) встановлено у Streptococcus spp. до еритроміцину. Штами taphylococcus spp. резистентні до ампіциліну в 36,4%.
В останнє десятиліття істотно змінилася й етіологічна структура збудників, що пов’язано з постійною еволюцією бактерій та залученням до патологічних процесів умовно-патогенних мікроорганізмів [20]. Так, у 80% жінок з патологічними виділеннями виявляється змішана бактеріальна флора. Серед змішаних інфекцій 30% припадає на неспецифічний вульвовагініт (НВВ). В етіології НВВ бактеріальна моноінфекція становить 44,6%, полімікробні асоціації – 55,4% [21, 24].
За даними І.В. Кузнєцової та співавт., з НВВ асоційовані 4 найпоширеніші бактерії – Escherichia coli, Streptococcus B, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis. У 61% пацієнток із НВВ зустрічаються асоціації з іншими збудниками інфекційно-запальних захворювань, в переважній більшості це асоціації з кандидозною флорою (58,3%). При цьому участь Candida spp. у складі бактеріально-грибкових асоціацій формує складний комплекс змін, часто спотворюючи клінічні симптоми як НВВ, так і власне вульвовагінального кандидозу [6].
Захворювання, спричинені бактеріально-кандидозною інфекцією, характеризуються тривалішим і клінічно важчим перебігом, частим рецидивуванням, високим рівнем ускладнень (запальні захворювання органів малого таза, безпліддя, невиношування вагітності, антенатальне ураження плода тощо), лікуються набагато складніше, ніж моноінфекції [7].
Слід відзначити, що регламентуючі документи з лікування вульвовагінітів змішаної етіології на даний час відсутні [15]. Водночас клініцисти мають достатній досвід щодо локального використання в лікуванні змішаної інфекції комплексних препаратів широкого спектра дії.
Перевагою локальної терапії є відсутність системного впливу на організм; мінімальний ризик розвитку побічних реакцій; простота і зручність застосування; відсутність протипоказань (крім індивідуальної непереносимості); можливість застосування у хворих із екстрагенітальною патологією; швидке потрапляння у вогнище інфекції та швидка дія.
Також слід відзначити основні вимоги до препаратів раціональної терапії вульвовагінітів бактеріально-грибкової етіології, а саме:
- вони повинні володіти широким спектром антимікробної дії (включаючи грампозитивні і грамнегативні бактерії, різні гриби роду Candida);
- сприяти нормалізації вагінального мікробіоценозу (не пригнічуючи нормальну мікрофлору піхви);
- бути зручними у застосуванні й максимально безпечними;
- характеризуватися мінімальною частотою рецидивів; мати оптимальні фармако-економічні показники [10].
На сьогодні цим критеріям відповідає вагінальний гель Гінодек завдяки особливим властивостям діючих речовин у його складі – 0,02% декаметоксин, 0,5% гіалуронова кислота, лактатний буфер.
Декаметоксин має виражений бактерицидний вплив на стафiлококи, стрептококи, капсульнi бактерії та фунгіцидну дію на дріжджі, дрiжджоподiбнi гриби тощо. Декаметоксин концентру-ється на цитоплазматичній мембрані мікробної клітини, з’єднується з фосфатидними групами ліпідів оболонки, порушуючи її проникність, що призводить до загибелі мікроорганізмів [17].
Гіалуронова кислота відновлює водний баланс клітин вагінального епітелію, забезпечує підтримку вологості в слизовій оболонці, покращує цервіко-вагінальну трофіку, проявляє регенеруючі та ранозагоювальні властивості, усуває дискомфорт та свербіж у піхві.
Завдяки лактатному буферу гель підтримує рН піхвового середовища (3,8–4,5), що сприяє формуванню нормальної мікрофлори вагінального біотопу.
Мета дослідження – оцінити ефективність сучасного антисептичного засобу Гінодек при лікуванні вульво-вагінітів змішаної бактеріально-кандидозної етіології.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під спостереженням перебувало 67 пацієнток із бактеріально-кандидозним вульвовагінітом. Діагноз бактеріально-кандидозної інфекції верифікований за даними клініко-лабораторних методів дослідження. Під час терапії пацієнтки отримували препарат Гінодек – вагінальний гель 5 мл 1 раз на добу упродовж 7 днів.
Критеріями виключення з дослідження були гострі та хронічні захворювання органів малого таза специфічної етіології (гонорея, трихомоніаз, хламідіоз), аномальні маткові кровотечі, індивідуальна непереносимість препарату.
Ефективність лікування оцінювали за даними клінічного обстеження до лікування та на 7 день спостереження і за лабораторними (бактеріоскопічними, бактеріологічними) даними до та після лікування. Критеріями ефективності були повна клінічна та бактеріальна санація.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Вік учасниць дослідження (67 жінок) коливався від 24 до 36 років. 50 (74,6%) пацієнток в анамнезі мали пологи, у 10 (14,9%) обстежених були самовільні переривання вагітності, 15 (22,4%) на момент спостереження не планували вагітність та використовували контрацептивні засоби. Згідно з гінекологічним анамнезом, 30 (44,8%) жінок раніше лікували кольпіти різної етіології, у 21 (31,3%) обстеженої були сальпінгоофорити, 32 (47,8%) жінки в анамнезі мали ерозію шийки матки, 13 (19,4%) пацієнток страждали на порушення менструального циклу.
Соматичний анамнез був обтяжений у 37 (55,2%) жінок: 18 (26,9%) мали захворювання шлунково-кишкового тракту, у 10 (14,9%) була діагностована ендокринна патологія, 8 (11,9%) хворіли на хронічний пієлонефрит.
Із 67 пацієнток з бактеріально-кандидозним вульвовагінітом скарги на надмірні виділення зі статевих шляхів були у 22 (32,8%) жінок, 16 (23,9%) хворих вказували на помірні виділення, 29 (43,3%) жінок взагалі не відмічали патологічних виділень із піхви. При цьому слід відзначити, що тільки 17 (25,4%) хворих вказували на виділення «сироподібного» характеру. Дискомфорт у піхві відмічали 37 (55,2%) жінок, свербіж і печіння – 22 (32,8%), скаржились на диспареунію – 15 (22,3%) пацієнток. При об’єктивному дослідженні гіперемія слизової оболонки піхви спостерігалась у 24 (35,8%) пацієнток, набряк – у 12 (17,9%) обстежених (рис. 1).
Проведені дослідження показали, що при формуванні змішаних форм неспецифічних бактеріально-грибкових захворювань клінічна картина характеризується зменшенням таких симптомів, як гіперемія і набряк слизової оболонки, виділення не мають типового характеру, що, на нашу думку, пов’язано зі взаємним впливом мікроорганізмів та зміною реактивності макроорганізму. Формування бактеріально-грибкових асоціацій у вагінальному біотопі в цілому призводить до зниження числа та вираженості симптомів патологічного процесу, що утруднює діагностику і сприяє затяжному характеру захворювання.
При мікроскопічному обстеженні піхвового секрету в переважної більшості пацієнток виявлялась велика кількість лейкоцитів, змішана, кокова, грибкова флора. При культуральному дослідженні в 100% випадків відмічалось поєднання двох і більше бактерій з Candida albicans. У 30 (44,8%) пацієнток була різко знижена кількість лактобактерій (102 КУО/мл).
З метою корекції виявлених порушень мікробіоценозу піхви пацієнткам призначався вагінальний гель Гінодек по 5 мл 1 раз на добу протягом 7 днів. Після закінчення вищеозначеної терапії скарг не було у 64 (95,5%) обстежених, об’єктивна симптоматика в усіх жінок була відсутня на 7 день лікування. Бактеріологічне обстеження через 2 тижні підтвердило ефективність терапії у 58 (86,6%) жінок, причому Peptostreptococcus spp. після лікування висівався в значущих концентраціях 106–107 КУО/мл лише в 1 (1,5%) пацієнтки, Streptococcus spp. – у 6 (8,9%) жінок, Candida albicans – у 9 (13,4%). Лактобактерії в кількості 107 КУО/мл зафіксовані в 58 (86,6%) обстежених, що свідчить
про швидке відновлення нормальної вагінальної мікрофлори (рис. 2).
ВИСНОВКИ
- Бактеріально-грибкові асоціації мікроорганізмів у вагінальному біотопі призводять до формування складного комплексу нечітких клінічних симптомів, що утруднює своєчасну постановку діагнозу.
- Вагінальний гель Гінодек є високоефективним по відношенню до грампозитивної, грамнегативної та грибкової мікрофлори, що робить його препаратом вибору при лікуванні бактеріально-кандидозних вульво-вагінітів.
- Препарат Гінодек створює комфортний рН середовища, сприяє швидкому відновленню власної лактофлори, підвищує функціональну активність епітелію слизової оболонки піхви, що забезпечує профілактику рецидивів вагінальної інфекції.